Перший концерт організував на спір.

Моя перша робота - діджей на швейній фабриці, куди я влаштувався відразу після школи. Я сидів в маленькій кімнаті і ставив музику тисячам швачок у цеху. Тоді я зрозумів, як влаштований шоу-бізнес: чим краще музику ти ставиш, тим більше дівчат приходить знайомитися.

Це був кінець 80-х, мої батьки мріяли, щоб я став інженером, тому я поступив на робототехніку, а у вільний час грав на гітарі і торгував кросівками. Кросівки привели мене до хлопців, які займалися музикою. Ми розговорилися, і я запропонував організувати їм концерт. До сих пір пам'ятаю скепсис на їхніх обличчях і впевненість в своїх силах, яка у мене звідкись з'явилася. Так на спір я організував перший захід.

Група називалася Whіte Troop. Через кілька років ми об'їхали з гастролями десятки міст. До 1993 року давали по 50-60 концертів на рік. Нам всім було трохи більше двадцяти, ми працювали з ранку до вечора і були впевнені, що це і є шоу-бізнес.

Пізніше я переїхав до Києва і потрапив в команду, яка в маленькій кімнатці на Хрещатику робила перший в Україні хіт-парад «12 мінус 2» на радіо «Промінь». Потім кілька років працював над щоденною радіопрограмою «Шлягер», яка раз у два місяці робила телезйомку в Палаці «Україна» з топовими українськими артистами. Там я познайомився з ключовими людьми з нашого шоу-бізнесу: від Ірини Білик до Павла Зіброва.

Втратив гроші, але отримав досвід.

У 1995-му я отримав перший великий контракт. Компанія Philip Morris, яка щойно вийшла на український ринок, шукала агентство, яке організовує вечірки для Marlboro. На зустрічі з їх представниками я пафосно заявив, що знаю всіх людей в шоу-бізнесі в країні. Вони сказали «окей», і ми почали працювати.

Це був мій перший досвід роботи з західною компанією, було трохи страшно, але надто цікаво, щоб переживати про наслідки. Ми домовилися з Green Grey, які були на піку популярності, з декількома діджеями і зробили серію вечірок по всій країні.

За один захід Philip Morris платили всього кілька тисяч доларів. Але тоді цих грошей вистачало, щоб заплатити групі і покрити всі витрати. Ще й трохи залишалося. Надихнувшись розмахом і підходом Philip Morris, ми вирішили створити компанію, яка б допомагала просувати західні бренди в Україні. З презентацією цієї компанії я прийшов в Leo Burnett, але замість обговорення співпраці вони запропонували мені побудувати відділ в структурі їх агентства.

З точки зору грошей це було дуже невигідно. Якщо на організації концертів я міг заробити кілька тисяч доларів на місяць, то в Leo Burnett мені запропонували стартову зарплату в $ 800. Я погодився, тому що розумів, що зможу отримати досвід і знання, які легко покриють цю різницю.

Я пропрацював в Leo Burnett, а потім і в Philip Morris близько восьми років, об'їхав півсвіту, отримав знання в міжнародних корпораціях. Але одного разу зрозумів, що потрібен компанії більше, ніж компанія мені. У такі моменти з корпоративного сектора потрібно йти. Так у 2005 році з'явився S*EVENT.

Відбили інвестиції за пару місяців.

Вкладати в бізнес мені було нічого. Я знайшов партнера, який інвестував стартовий капітал - близько $ 10 тис. Він відповідав за фінансову частину, а я за ідеологію і пошук клієнтів.

Моїм першим клієнтом став друг, який як раз збирався святкувати річницю створення своєї страхової компанії. Можливо, він найняв нас із жалості, але сподіваюся, що просто повірив в нас. Такі вчинки дуже надихають. Ми швидко вийшли в плюс, а через кілька місяців я повернув партнеру вкладені на старті гроші.

Ми працювали з Borjomi, Samsung, Avon, Metro, Nestle. Робили дуже різні події: вечірки для Vogue і церемонії для Viva, презентації нових моделей Rolls-Royce і BMW, організовували концерт Олега Вінника у Палаці спорту. Зараз організовуємо близько 100 подій на рік. У нас 16 людей в команді і багато грамотних підрядників. Буває, на заході працюють 100-150 осіб.

Всі наші заходи прибуткові. Ми не займаємося концертами, де є ймовірність не продати квитки. За всю історію S*EVENT був тільки один захід, з яким ми пішли в мінус. У 2014-му ми організовували для українського клієнта подію за кордоном і платили підрядникам у доларах. Коли клієнт нам заплатив, курс так виріс, що довелося доплачувати підрядникам із власних грошей. Ми не скаржилися, мені здається, клієнт сам все зрозумів і замовив нам ще один захід. Так ми компенсували збитки.

Як ми посварилися з Microsoft.

Ми часто відмовляємося від організації подій, в яких у нас немає експертизи. Наприклад, не проводимо весілля, святкування Нового року, а базові конференції робимо тільки для постійних клієнтів. Є агентства, які в період новорічних свят заробляють 70% річного обороту, ми в цей час закриваємо хвости, а наші команди відпочивають.

Якось клієнт хотів відсвяткувати триріччя дочки. Поговоривши з замовником, ми зрозуміли, що він хоче здивувати інших батьків, а не порадувати дитину. Про цю маленьку дівчинку ніхто навіть не думав. За ті ж гроші можна було відвезти її до Діснейленду, закривши парк на цей день. Ми чесно сказали, що таку подію робити не будемо.

А одного разу ми «посварилися» з Microsoft. Вони запускали Windows 7 і шукали агентство, яке організує презентацію. Для нас цифра «7» дуже важлива, ми старалися і виграли тендер. Вони нас привітали, а через деякий час надіслали змінений бриф. Виявилося, що креативний захід трансформувався у стандартну конференцію, де від нас вимагалося включити проектор, перевезти людей з готелю на майданчик і зробити два кава-брейки. Ми сказали, що це не наша спеціалізація, і порадили інші агентства. Microsoft сказали, що ми знахабніли, з тих пір ми не отримували від них запитів.

Як у мене з'явився MINI.

Моїм першим автомобілем був Peugeot 406 - я купив його у 2004 році, коли пішов з Philip Morris. Проїздив на ньому, здається, півроку і купив MINI. З тих пір у мене завжди є MINI. Це найкращий автомобіль для міста плюс це легенда, а я люблю речі, які мають хорошу історію.

Люди, які не знають, що таке MINI, сприймають його як дивний автомобіль. Є стереотип, що хлопець на такому їздити не може. Мені завжди було начхати на це.

Коли я перший раз проїхав на MINI, то зрозумів, що це як карт, тільки для міста. Він має добре кермування, відмінно входить в повороти, а на світлофорі «робить» більшість машин інших марок. Я порівнював його з багатьма іншими авто, і мені здається, що це ідеальна машина для тих, хто любить сидіти за кермом.

Знайомство з MINI John Cooper Works.

Я колись вже пробував їздити на MINI John Cooper Works, але він був із механічною коробкою, в місті це незручно. До того ж це була скоріше виключно спортивна машина, в офіс на ній не поїдеш. У новому MINI John Cooper Works, який я тестував кілька днів, 8-ступінчастий спортивний автомат, який набирає 100 км/год швидше за механіку. І дволітровий двигун - це для мене незвично, але він занадто хороший, щоб згадувати про класичні1,6.

Новий MINI John Cooper Works - це поєднання кількох машин в одній. Ти можеш спокійно їздити містом, а можеш ввімкнути спортивний режим, перевести коробку в спорт і натиснути на педаль.

JCW змушує двома руками міцно триматися за кермо та інтуїтивно шукати очима вільний простір для прискорення, під час якого ти робиш трохи тихіше музику, щоб почути звук вихлопної системи.

Мета - ставати краще, ніж учора.

Найбільший бюджет одного заходу, який ми організовували, - близько $ 1,5 млн. Але великий бюджет – це не досягнення. Можна відвезти 350 осіб до Монако, це буде дуже дорога ідея, але нічого крутого в цьому немає. Можна зробити захід за $ 20 тис., і він буде цікавішим, ніж захід за півтора мільйона. Адже ми продаємо креатив, а він вимірюється зітханнями глядачів, а не сумами.

У нас був захід, де артист коштував більше мільйона доларів. Я не вважаю це досягненням, адже домовитися його привезти - це кілька дзвінків. Набагато цікавіше придумати оригінальну концепцію і зробити щось, чого ніхто на ринку ще не робив.

Будь-яка людина має ставити собі за мету ставати краще, ніж учора. Якщо це відчуття пропадає, значить ти постарів. Мені не хотілося б дожити до такого моменту. Чим старше ти стаєш, тим швидше тобі потрібно бігти. Це для мене найкращий стимул.

Фотографії Романа Маткова, The Gate Agency.

Дякуємо за надання місця для зйомки Арт-заводу «Платформа».